Рік заснування – 1987
Загальна площа міста Славутича – 2083 Га
Населення – біля 25 000
Дітей до 18 років – майже 7 000
Середній вік славутичан – 32 роки
Щорічно народжується понад 220 малюків
Місто Славутич побудоване в районі колишньої залізничної станції Нерафа, в мальовничому краю на північному заході України й успадкувало його слов'янську назву. Розміщене за 200 км від Києва, і 60 км від Чернігова, в 40 км від древнього Любеча . Воно опинилося в двох годинах ходьби від сусідньої Білорусі і в годині їзди від Росії. Навкруги - вікові соснові ліси. За 10 км від Славутича тече Дніпро.
Рішення про спорудження м. Славутича, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС та членів їх сімей після аварії на ЧАЕС, було прийнято 2 жовтня 1986 року. Вже у вересні-листопаді того ж року здійснено проектування, а в грудні розпочато будівництво міста силами восьми радянських республік, які намагалися втілити свої найкращі традиції, залишивши у спадок неповторний колорит. Це була остання масштабна інтернаціональна будова, де кожен міський квартал і нині носить географічні та національні ознаки 8 республік. Вони залишилися в пам'яті славутичан назвами міських кварталів - Бакинський, Бєлгородський, Вільнюський, Єреванський, Київський, Ленінградський, Московський, Ризький, Талліннський, Тбіліський. З цього часу розпочався літопис напружених, складних, але, без сумніву, щасливих славних років.
Загальна площа міста Славутича – 2083 Га
Населення – біля 25 000
Дітей до 18 років – майже 7 000
Середній вік славутичан – 32 роки
Щорічно народжується понад 220 малюків
Місто Славутич побудоване в районі колишньої залізничної станції Нерафа, в мальовничому краю на північному заході України й успадкувало його слов'янську назву. Розміщене за 200 км від Києва, і 60 км від Чернігова, в 40 км від древнього Любеча . Воно опинилося в двох годинах ходьби від сусідньої Білорусі і в годині їзди від Росії. Навкруги - вікові соснові ліси. За 10 км від Славутича тече Дніпро.
Рішення про спорудження м. Славутича, як нового міста для постійного проживання працівників Чорнобильської АЕС та членів їх сімей після аварії на ЧАЕС, було прийнято 2 жовтня 1986 року. Вже у вересні-листопаді того ж року здійснено проектування, а в грудні розпочато будівництво міста силами восьми радянських республік, які намагалися втілити свої найкращі традиції, залишивши у спадок неповторний колорит. Це була остання масштабна інтернаціональна будова, де кожен міський квартал і нині носить географічні та національні ознаки 8 республік. Вони залишилися в пам'яті славутичан назвами міських кварталів - Бакинський, Бєлгородський, Вільнюський, Єреванський, Київський, Ленінградський, Московський, Ризький, Талліннський, Тбіліський. З цього часу розпочався літопис напружених, складних, але, без сумніву, щасливих славних років.
